- надокучливий
- -ва, -ве, Пн.Який набридає своїми вчинками, своїми діями; який не залишає в спокої; настирливий.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
надокучливий
Смотреть что такое "надокучливий" в других словарях:
надокучливий — а, е. Який надокучає, набридає своїми діями, вчинками і т. ін. || Який не залишає в спокої; невідступний, настирливий … Український тлумачний словник
надокучливий — прикметник … Орфографічний словник української мови
доїдливий — а, е, діал. Надокучливий; набридливий … Український тлумачний словник
надокучливість — вості, ж. Абстр. ім. до надокучливий … Український тлумачний словник
надокучливо — Присл. до надокучливий … Український тлумачний словник
надокучний — а, е, рідко. Те саме, що надокучливий … Український тлумачний словник
нападкуватий — а, е, діал. Причепливий, надокучливий … Український тлумачний словник
напасливий — а, е. Нав язливий, надокучливий, набридливий … Український тлумачний словник
настирливий — а, е. 1) Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий. || перен. Який часто повторюється, одноманітно діє, неприємно вражаючи. 2) перен. Який довго, невідступно діє, виявляється (про думку, ідею і т. ін.);… … Український тлумачний словник
невідчепний — а, е. Який докучливо вимагає чого небудь, чіпляється з чим небудь (про людину); настирливий, надокучливий. || Якого важко позбутися, який проти волі зберігається у пам яті, у свідомості … Український тлумачний словник
